Відмінності між версіями «Національний університет «Львівська політехніка»»

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Перейти до: навігація, пошук
(Не показані 3 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
 
{{Навчальний заклад
 
{{Навчальний заклад
| Офіційна назва          = Національний університет «Львівська політехніка»
+
| Офіційна назва          = Національний університет імені Івана Франка
 
| Зображення (Герб)      = Nulp logo ukr.jpg
 
| Зображення (Герб)      = Nulp logo ukr.jpg
 
| Підпис зображення      = Герб університету <br><br>
 
| Підпис зображення      = Герб університету <br><br>
Рядок 13: Рядок 13:
 
| Причина ліквідації      =
 
| Причина ліквідації      =
 
| К-ть учнів              =
 
| К-ть учнів              =
| К-ть студентів          = 31 000
+
| К-ть студентів          = 31кружка пива
| К-ть аспірантів        = 400
+
| К-ть аспірантів        = 4 чарочки горілки
| К-ть кандидатів наук    = 1327
+
| К-ть кандидатів наук    = 1 галон віскі
 
| К-ть доцентів          =
 
| К-ть доцентів          =
 
| К-ть докторів наук      = 394
 
| К-ть докторів наук      = 394
Рядок 21: Рядок 21:
 
| К-ть працівників        = 5 490
 
| К-ть працівників        = 5 490
 
| Приналежність          =
 
| Приналежність          =
| Попередник              = [[Державний університет «Львівська політехніка»]]
+
| Попередник              = [[Національний університет імені Івана Франка]]
 
| Наступник              =
 
| Наступник              =
| Ректор                  = д.т.н, професор, [[Бобало Юрій Ярославович]]
+
| Ректор                  = д.т.н, професор, [[Кадіров Юрій]]
 
| Розташування (адреса)    = 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
 
| Розташування (адреса)    = 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
 
| Власний сайт            = http://lp.edu.ua
 
| Власний сайт            = http://lp.edu.ua
 
}}
 
}}
  
'''Національний університет''' «'''Львівська політехніка'''» – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена  Цісарсько-королівська реальна школа. Зараз у складі Університету – [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|101 кафедра]], дев'ять коледжів, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проєктно-конструкторське об’єднання «Політехніка», Народний дім «Просвіта», чотири навчально-оздоровчі табори. Готують фахівців за 61 бакалаврською спеціальністю (65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами)та 57 магістерськими спеціальностями (140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами). Підготовку докторів філософії університет здійснює за 55 спецільностями, докторів наук - за 38 спеціальностями.
+
'''Національний університет імені Івана Франка – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена  Цісарсько-королівська реальна школа. Зараз у складі Університету – [[Список діючих кафедр|16 інститутів]], [[Список діючих кафедр|101 кафедра]], дев'ять коледжів, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проєктно-конструкторське об’єднання «Політехніка», Народний дім «Просвіта», чотири навчально-оздоровчі табори. Готують фахівців за 61 бакалаврською спеціальністю (65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами)та 57 магістерськими спеціальностями (140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами). Підготовку докторів філософії університет здійснює за 55 спецільностями, докторів наук - за 38 спеціальностями.
  
 
== Коротка історія ==
 
== Коротка історія ==
Рядок 46: Рядок 46:
 
У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву [[Державний університет «Львівська політехніка»]]. У 2000-му році університет отримав статус національного.
 
У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву [[Державний університет «Львівська політехніка»]]. У 2000-му році університет отримав статус національного.
  
З часу заснування і донині [[Ректори Львівської політехніки|Ректорами Львівської політехніки]] була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких – відомий архітектор [[Юліан Захарієвич]], автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – [[ Медведський Юліан| Юліан Медведський]]. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став [[Рудавський Юрій Кирилович|Юрій Рудавський]] у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор [[Бобало Юрій Ярославович|Юрій Бобало]].
+
З часу заснування і донині [[Ректори Львівської політехніки|Ректорами Львівської політехніки]] була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких – відомий архітектор [[Юліан Захарієвич]], автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – [[ Медведський Юліан| Юліан Медведський]]. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став [[Рудавський Юрій Кирилович|Юрій Рудавський]] у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор [[Юрій Кадіров|Юрій Кадіров]].
  
 
== Структура університету ==
 
== Структура університету ==

Версія за 14:29, 20 жовтня 2021

Національний університет «Львівська політехніка»
Nulp logo ukr.jpg
Тип університет
Девіз «Litteris et Artibus» (укр. «Науками та мистецтвами»)
Гімн Гаудеамус
Дата заснування 7 березня 1816 року
К-ть студентів 31кружка пива
К-сть аспірантів 4 чарочки горілки
К-сть кандидатів наук 1 галон віскі
К-сть докторів наук 394
Попередник Національний університет імені Івана Франка
Ректор д.т.н, професор, Кадіров Юрій
Розташування (адреса) 79013, м. Львів, вул. Степана Бандери 12
Власний сайт http://lp.edu.ua

Національний університет імені Івана Франка – найстаріший технічний заклад вищої освіти України та Східної Європи. Бере свій початок з 1816 року, коли за указом цісаря Франца Йосифа була утворена Цісарсько-королівська реальна школа. Зараз у складі Університету – 16 інститутів, 101 кафедра, дев'ять коледжів, науково-дослідна частина, науково-технічна бібліотека, видавництво, студентське проєктно-конструкторське об’єднання «Політехніка», Народний дім «Просвіта», чотири навчально-оздоровчі табори. Готують фахівців за 61 бакалаврською спеціальністю (65 бакалаврськими освітньо-професійними програмами)та 57 магістерськими спеціальностями (140 магістерськими освітньо-професійними та 23 освітньо-науковими програмами). Підготовку докторів філософії університет здійснює за 55 спецільностями, докторів наук - за 38 спеціальностями.

Коротка історія

7 березня 1816 року у місті Лембергу (Львові) відкрито Цісарсько-королівську реальну школу. Заклад утримувався за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах Реальної школи основну роль відвели предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювали на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог. Новостворена Реальна школа розмістилася у будинку під номером 20 на тодішній вулиці Пекарській (тепер – Вірменська). У цій навчальній будівлі, поряд із великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, лабораторією лиття, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістились й кабінети адміністрації школи. На той час реальну освіту протиставляли класичній, вона давала потрібні технічні знання для подальшої професійної діяльності. Вступати до Реальної школи дозволяли випускникам, які закінчили 4-річну Нормальну школу.

У 1825 році, згідно з Королівським декретом австрійського імператора Франца І, трикласне Цісарсько-королівське реальне училище було реорганізоване у Цісарсько-королівське училище технічних наук і торгівлі у Львові (вул. Вірменська, 20).

У 1835 році Училище технічних наук і торгівлі перетворили на Цісарсько-королівську реально-торговельну академію у Львові. Тут у 1841 році відкрили технічний факультет.

У 1844 році в будинку Даровського, що на сьогоднішній вулиці Вірменській, 2 було відкрито Цісарсько-королівську технічну академію у Львові з технічним та торговельним відділами (факультетами).

У 1877 році академію перейменували на Вищу політехнічну школу і зарахували до академічних шкіл Австро-Угорської імперії. Цього ж року новий навчальний рік розпочали в новому корпусі академії (на теперішній вул. Степана Бандери).

З 1921 р. до 1939 р. навчальний заклад називався Львівська політехніка, після встановлення Радянської влади у 1939 році його перейменовано на Львівський політехнічний інститут.

У червні 1993 року, за рік до свого 150-річчя, Львівський політехнічний інститут отримав найвищий – четвертий – рівень акредитації, статус університету та назву Державний університет «Львівська політехніка». У 2000-му році університет отримав статус національного.

З часу заснування і донині Ректорами Львівської політехніки була ціла низка видатних науковців та освітян, серед яких – відомий архітектор Юліан Захарієвич, автор проєкту головного корпусу університету. У 1879 р. ректором Політехніки уперше став українець – Юліан Медведський. Першим демократично обраним ректором Львівської політехніки у незалежній Україні став Юрій Рудавський у 1991 р. З 2007 р. університет очолює професор Юрій Кадіров.

Структура університету

Управління університетом

Управління Університетом здійснюється згідно зі Статутом Національного університету «Львівська політехніка».

Відповідно до Статуту Університету, управління відбувається на засадах:

  • автономії та самоврядування;
  • розмежування прав, обов'язків і відповідальності Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, органів управління вищою освітою, керівництва Університету та його структурних підрозділів;
  • поєднання колегіальних та єдиноначальних засад;
  • незалежності від політичних партій, громадських та релігійних організацій.

Керівником Університету є Ректор, який діє на засадах єдиноначальності, згідно з чинним законодавством та Статутом.

Органом управління, призначеним для систематичного обговорення та погодження основних питань оперативної діяльності Університету, є Ректорат. Ректорат очолює Ректор, який визначає персональний склад Ректорату та проводить його засідання.

Найвищим колегіальним органом громадського самоврядування Львівської політехніки є Конференція колективу.

Найважливіші питання діяльності та розвитку Університету розглядає Вчена рада Університету.

Для проведення прийому студентів на навчання до Національного університету «Львівська політехніка» створюється Приймальна комісія.

Управління на рівні Навчально-наукового Інституту здійснює Директор Інституту. Колегіальними органами управління в Інституті є Збори колективу Інституту та Вчена рада Інституту.

Управління на рівні кафедри здійснює завідувач кафедри та колегіальний орган управління кафедри – засідання кафедри.

Управління окремими підрозділами університету здійснює Начальник підрозділу.

Всю функційну діяльність студентів, викладачів та співробітників регулюють Правила внутрішнього розпорядку Національного університету «Львівська політехніка».

Навчально-наукові інститути

Відокремлені підрозділи університету

Громадські об'єднання

Загальноуніверситетські структурні підрозділи

Науково-дослідницька діяльність

З перших років свого заснування Львівська політехніка зарекомендувала себе потужним осередком науки й освіти в Європі, генератором технічних ідей та винаходів. На основі багаторічної теоретичної й експериментальної діяльності в університеті склалися відомі в Україні та за її межами наукові школи, що займають провідні позиції в Україні за такими науково-технічними напрямами: наноматеріали і нанотехнології, нові матеріали і технології; енерго- та ресурсозберігаючі технології; фундаментальні дослідження з найважливіших проблем природничих, суспільних і гуманітарних наук; перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології; приладобудування й вимірювальна техніка.

У структурі управління науковими дослідженнями є:

Вся науково-технічна діяльність в системі університету є складовою частиною підготовки спеціалістів, її здійснюють у рамках науково-дослідної частини (НДЧ) наукові колективи, окремі науковці за договорами, контрактами, державними замовленнями, програмами, проєктами.

Основні наукові напрями Національного університету «Львівська політехніка»

(затверджені Вченою радою Національного університету «Львівська політехніка» 24.06.2014 р. протокол № 5)

  1. Формування архітектурно-містобудівельними засобами середовища людського проживання.
  2. Теоретичні та експериментальні дослідження будівельних конструкцій будівель, споруд і мостів, розроблення енерго- та ресурсоощадних технологій будівництва, прогресивних будівельних матеріалів та підвищення енергоефективності систем теплогазопостачання і раціонального водокористування.
  3. Геоінформаційний моніторинг та оцінювання стану навколишнього середовища методами геодезії, картографії, дистанційного зондування та кадастру.
  4. Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук.
  5. Ресурсозберігаючі технології, природоохоронні заходи та засади оцінювання і використання реакраційно-туристичного потенціалу територій.
  6. Проблеми економіки та управління інноваційним розвитком.
  7. Ресурсозберігаючі технології та інтелектуальні системи керування в енергозабезпеченні об’єктів економічної діяльності.
  8. Створення новітніх технологій, технічних систем та матеріалів у промисловості та транспорті, діагностика машин, конструкцій і споруд.
  9. Перспективні комп’ютерні системи та інформаційні технології.
  10. Розроблення теоретичних основ, технічних та програмних засобів, математичного забезпечення комп’ютерних, вимірювальних, керуючих систем та систем захисту інформації, їх метрологічне забезпечення та сертифікаційне випробування.
  11. Правові, психологічні та інформаційні проблеми розвитку державності в Україні.
  12. Розроблення математичних методів та фізико-механічних моделей і їх застосування до розв’язування прикладних задач.
  13. Інфокомунікаційні радіоелектронні, електронні та оптоелектронні системи та пристрої, матеріали та компоненти.
  14. Розроблення теоретичних основ та технологій процесів одержання нових органічних і неорганічних речовин та матеріалів різного призначення.
  15. Діаспора та міграційні процеси в українському та світовому вимірах: політологічний, економічний, освітній, культурологічний аспект.