Бобало Юрій Ярославович

Матеріал з Electronic Encyclopedia of Lviv Polytechnic
Версія від 16:36, 30 травня 2022, створена Ірина Мартин (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук
Бобало Юрій Ярославович
DSC 6661.jpg
Дата народження 23 липня 1945 року
Місце народження с. Дунаїв Перемишлянського району Львівської області, Україна
Громадянство українець
Alma mater Львівський політехнічний інститут
Дата закінчення 1973 р.
Спеціальність «Радіотехніка»
Галузь наукових інтересів Надійнісне проєктування радіоелектронної апаратури
Науковий ступінь д.т.н.
Вчене звання професор
Поточне місце роботи Національний університет «Львівська політехніка», вул. С. Бандери, 12, м. Львів, Україна
Сторінка на lp.edu.ua lp.edu.ua/rector

Бобало Юрій Ярославович — ректор Національного університету «Львівська політехніка», голова Ради ректорів вищих навчальних закладів Львівського регіону, доктор технічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України.

Професійна діяльність

1973–1975 рр. – завідувач навчальної лабораторії кафедри радіотехнічних систем та пристроїв радіотехнічного факультету (РТФ) Львівського політехнічного інституту.

1975–1980 рр. – асистент кафедри радіотехнічних систем та пристроїв РТФ.

1980–1984 рр. – аспірант Московського авіаційного інституту ім. С. Орджонікідзе.

1984–1986 рр. – молодший науковий співробітник галузевої науково-дослідної лабораторії РТФ ЛПІ, старший науковий співробітник цієї ж лабораторії.

1986 р. – дотепер - викладає на кафедрі теоретичної радіотехніки та радіовимірювань (на посадах асистента, доцента, професора). Основні лекційні курси — «Контроль і діагностика радіоелектронної апаратури» та «Основи теорії радіокіл».

1986–2002 рр. – заступник проректора з наукової роботи.

2002–2005 рр. – проректор з наукової роботи.

2005–2007 рр. – перший проректор.

З травня 2007 р. – ректор Національного університету «Львівська політехніка».

Наукові інтереси

Фахівець у сфері радіоелектроніки, автор понад 350 наукових та навчально-методичних праць, серед яких ― монографії «Системний аналіз якості виробництва прецизійної радіоелектронної апаратури» (1996 р.), «Теплові процеси в електроніці» (2007 р.), «Якість, надійність радіоелектронної апаратури: елементи теорії і методи забезпечення» (2013 р.), «Математичні моделі та методи аналізу надійності радіоелектронних, електротехнічних та програмних систем» (2013 р.), підручник «Основи теорії електронних кіл» (2013 р.), навчальні посібники «Методика розрахунку надійності радіоелектронних пристроїв» (2005 р.), «Основи радіоелектроніки» (2007 р.). Під його керівництвом захищено чотири кандидатські дисертації. У складі творчого колективу здобув Державну премію в галузі науки і техніки за наукову роботу «Моніторинг об’єктів в умовах апріорної невизначеності джерел інформації» (2015 р.). Працював у складі секції Наукової ради МОН України за фаховим напрямом «Електроніка, радіотехніка та телекомунікації». Є головою постійнодіючої спеціалізованої вченої ради Д 35.052.10 (спеціальності: 05.12.02 Телекомунікаційні системи та мережі; 05.12.13 Радіотехнічні пристрої та засоби телекомунікацій; 05.12.17 Радіотехнічні та телевізійні системи).

Наукові ступені та вчені звання

1985 р. – кандидат технічних наук за спеціальністю 05.12.17 «Радіотехнічні та телевізійні системи»;

1995 р. – старший науковий співробітник за спеціальністю «Радіотехнічні та телевізійні системи і пристрої»;

2000 р. – доцент кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань;

2004 р. – професор кафедри теоретичної радіотехніки та радіовимірювань;

2010 р. – доктор технічних наук за спеціальністю 05.13.07 «Автоматизація процесів керування»;

Нагороди та відзнаки

  • 2001 р. – Почесна Грамота Міністерства освіти України;
  • 2004 р. – Грамота Верховної Ради України;
  • 2004 р. – нагрудний знак МОН України «Відмінник освіти України»;
  • 2005 р. – нагрудний знак МОН України «Петро Могила»;
  • 2006 р. – відзнака Міністерства оборони України — медаль «15 років Збройним Силам України»;
  • 2006 р. – почесне звання «Заслужений працівник освіти України»;
  • 2007 р. – відзнака Міністерства оборони України «Знак пошани»;
  • 2008 р. – нагрудний знак МОН України «За наукові досягнення»;
  • 2008 р. – орден Святого Юрія Переможця;
  • 2009 р. – Почесна Грамота Кабінету Міністрів України;
  • 2009 р. – орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня;
  • 2010 р. – Нагрудний знак «За наукові досягнення» (наказ МОН України № 302-к від 21 березня 2010 р.);
  • 2012 р. – орден Святих Кирила і Мефодія;
  • 2012 р. – орден «За заслуги» III ступеня;
  • 2012 р. – Doctor Honoris Causa Вроцлавської політехніки (Польща;
  • 2014 р. – Doctor Honoris Causa Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу;
  • 2015 р. – Державна премія України в галузі науки і техніки;
  • 2015 р. – орден князя Ярослава Мудрого ІV cтупеня;
  • 2016 р. – відзнака Президента України – ювілейна медаль «25 років незалежності України»;
  • 2020 р. – орден князя Ярослава Мудрого III ступеня;
  • 2021 р. — Почесний доктор Сілезького технологічного університету.

Джерела

Дані на сторінці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського

Посилання

Новини пов'язані з Юрієм Бобалом на zaxid.net

Юрій Бобало: Лише двадцять відсотків вступників чітко усвідомлюють, якої професії хочуть набути // Тетяна Козирєва - «День». №152, 30 серпня 2011

День знань “Львівська політехніка” відсвяткувала разом з Луценком і Фаріон // Дивись.info 2 вересня 2013